Цікаві зустрічі

Зустріч учнів 6-х класів Лубенської ЗШ І-ІІІ ступенів №7 ім.В.Роїк з директором Лубенського краєзнавчого музею Дяченко Т.М.

 15 жовтня 2015 року  відбулася зустріч учнів 6-х класів з директором Лубенського краєзнавчого музею. В світлі свята Захисника України та Українського козацтва Тамара Миколаївна розповіла учням школи про Лубни козацької доби.

Ім’я видатних постатей того часу носять назви наших вулиць: Северина Наливайка, панів Вишневецьких, Богдана Хмельницького, Козакова, Халявицького та інших.

З задоволенням  діти слухали розповідь про минувшину нашого міста, героїчну вдачу своїх предків. Недаремно ж герб нашого міста містить гетьманський бунчук на синьому тлі.

Героїчною романтикою овіяна історія нашої землі. І чи не найбільше захоплення викликають мужні лицарі України - козаки. Що ж ми знаємо про їх життя та військову майстерність?

Козаки зрікалися родини, прирікали себе на життя суворе і сповнене численних небезпек. І все це задля того, щоб захистити свою батьківщину-матір Україну, щоб захистити увесь християнський світ від страхітливих турків, від хижих татар, які вривалися сотнями тисяч на Україну і вчиняли під час набігів пожежі, грабунки, забирали багатьох нещасних християн у полон.

Такою ж важкою і лютою була боротьба козаків з іншими їхніми сусідами - поляками. Багато нещасть і лиха довелося зазнати українцям від польської шляхти. Від кого ж іще, як не від своїх лицарів-козаків, наші співвітчизники могли сподіватися визволення, давно очікуваної волі і захисту православної віри?

І не лише гноблення православної віри змушувало козаків братися до зброї; а й те, що польські пани винищували їхні родини, безчестили дочок. Отак, що б там не було, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, козаки на суші і на морі, кінні та піші, невтомно і самовіддано воювали зі своїми одвічними ворогами - то татарами й турками, то ляхами-католиками, і вважали це найважливішою і найсвятішою для себе справою. Тримаючи високо своє знамено і свято виконуючи свій обов'язок, вони ні перед ким і ні перед чим не відступали: не боялися ні вогню, ні морських хвиль, ні страшного голоду, ні катувань у ворожому полоні.

Де ж брали козаки снагу для такої боротьби з безліччю ворогів довкола себе? Брали і в собі, в глибині своєї душі, і в вірі.

Споконвіку воюючи з ворогами, показуючи справжні чудеса хоробрості, козаки своїми подвигами викликали в сучасників почуття мимовільного подиву і змушували інших прославляти козацьку відвагу та всі козацькі діяння. Таким чином, у добу розквіту українського козацтва, під завивання степового вітру, під ревіння Чорного моря та брязкіт зброї народилося безліч справді художніх народно-козацьких дум та пісень, що вражають і незрівнянною красою, і гармонійними мелодіями, і цілковитою злагодою з історичною правдою. Поширювали і зберігали такі пісні й думи здебільшого козацькі співці - кобзарі, сліпці-бандуристи.

І не самих сліпців-бандуристів надихали своїми подвигами козаки: за опис їхніх діянь бралися і мемуаристи, і літописці, й історики.

Саме тому українські козаки, які боролися з численними ворогами за православну віру, за українську народність, за свободу совісті та людські права, свято оберігали всі дорогі заповіти своїх пращурів, виступали носіями високої громадянськості.